Перспективи розвитку цієї економічної системи.

Економічний потенціал цієї системи.

Стан данної економічної системи.

І разом з тим

-найпримітивніші форми натурального господарства – це стан агропромислового сектору економіки України

До того ж можна спостерігати різні економічні аномалії, що породжені в процесі ринкової трансформації –т.з. економіка перехідного типу, наприклад:

- люди з вищою освітою стають „човниками” або стоять на базарах;

- законодавча і виконавча влада займається бізнесом;

- у виробничих відносинах розквіт бартерних схем;

- повний занепад соціальної сфери;

- безпрецидентний вивіз капіталу з країни в оффшори та інше.

І як результат винекнення економіки на теренах бувшого Радянського Союзу замість планової виникнення кланової економіки посередників.

Ці аномалії допомогають глибже зрозуміти суть явищ в їх нормальному класичному вигляді.

Отже, економічна теорія - це наука про систему економічних відносин в суспільстві, яка, зокрема, досдіджує:

1. Економічні відносини.

2. Господарські механізми данних економічних систем.

3. Дії людей, які спрямовані на ефективне господарювання в умовах обмежених економічних і природних ресурсів.

Підсумковуючи, можна сказати таке, шо Сучасна економічна теорія – це система економічних наук, які пов’язані спільним предметом, а саме економічними відносинами. При цьому кожна складова частина економічної теорії має свій безпосередній предмет.Основні складові такі:

1.Теорія раціонального (ефективного) використання обмежених ресурсів – аналіз функціонування економічних відносин на мікро- і макро- рівнях.

2.Соціально-економічна теорія – аналіз економіки як соціально-економічної системи, в єдності економічного і соціального змісту, аналіз економічного устрою і конкретних моделей економіки.

3.Інституціональна економічна теорія, яка розглядає в основному організаційно-економічні відносини, взаємозв’язок економічних та інших інститутів та їх вплив на розвиток економічної системи.

4. Історія економічної теорії – дає погляд на розвиток економічної науки.



Якщо володіти інструментами цієї науки, можна виявити і характеризувати:

Одже, Курс ”Основи економічної теорії ” спрямований на вивчення:

1.Основоположних економічних категорій.

2.Економічних законів.

3.Принципів функціонування ринкової економіки на мікро- і макро- рівнях.

Перераховані напрями і є предметом дисципліни, яку будемо вивчати.

І тут хочу додати щодо предмету економічної теорії, де можуть існувати два підходи до розгляду економіки, кожен з яких має дві сторони. Перший підхід це - Економіка як народне господарство, щомає дві сторони вираження: а)як матеріально-натуральне наповнення, що виявляється в продуктивних силах, в виробничих ресурсах суспільства; б) як сукупність виробничих відносин, що пов’язують процес виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту як фази постійного відтворення економіки. Другий підхід це – Економіка як система економічних відносин, які характеризують відповідну економічну діяльність, що мають теж дві сторони. Це – офіційна економіка, де спектр доходів отримано від регла-ментованою державою економічної діяльності, та тіньова економіка (Т.Е.), що має таке визначення – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами та діяльність, яка спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законо-давства.За рівнєм організованості Т.Е є: індивідуальною, груповою, корпо-ративною, міжкорпоративною, монопольною, державно-патронованою.

Об’єктомекономічної теорії є економіка в цілому на трьох рівнях:

1.на мікро- рівні; 2.на макро- рівні; 3.на глобальному рівні.

Перший (мікро- рівень) – бере початок з сім’ї, тобто домашні господарства, а

також фірма, підприємство – є його головною ланкою.

Другий (макро- рівень) – охоплює господарство країни в цілому.

Третій (глобальний) – розглядає міждержавні економічні об’єднання та світове господарство як об’єкт.

В центрі уваги на кожному рівні постають :

1.Економічні виробничі відносини.

2.Проблеми ефективності економічної системи.

3. Особливості різних систем господарювання.

Отже, Головним завданням економчної теорії є характеристика засад економічних систем через аналіз організаційно-економічних та соціально-економічних виробничих відносин, які в сукупності складають Загальну структуру економічних виробничих відносин. Останні безпосередньо пов’язані з продуктивними силами – це робоча сила та засоби виробництва.

До загальних організаційно-економічних відносин належать форми і методи господарювання, характерні для всіх галузей економіки. Серед останніх сьогодні виділяють: 1.Ринкову систему, в центрі якої товарно-грошові відносини; 2.Підприємництво, засноване на ефективному веденні господарства. Отже, до організаційно-економічних відносин належать відносини, що відбуваються з приводу і у сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи, трудової діяльності, тощо. До соціально-економічних відносин належать відносини, що відбуваються з приводу закономірностей розвитку різних форм власності, розподілу доходів і багатства в цілому, відтворення суспільного виробництва як економічного кругообігу. Саме ці відносини демонструють, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг. Ці відносини дають можливість визначити ступінь відповідальності економічної діяльності вимогам зростання суспільного багатства і пов’язаним з цим інтереси більшості членів суспільства. Заува-жимо, економічні виробничі відносини відповідають певній формі власності на засоби виробництва. Поняття „власність” – одне з центральних в курсі економічної теорії і ми розглянемо це поняття окремо на наступних лекціях. Але, скажу, що загальним критерієм ефективності тієї чи іншої форми власності виступає міра відчуження виробника від засобів виробництва та його результатів. Так у певному суспільстві одна з форм власності є панівною. І відповідно до неї складаються соціально-економічні відносини.

Організаційно-економічні, соціально-економічні виробничі відносини відтво-рюються постійно в найрізноманітнійших формах і поєднаннях. Поняття, які відображають у загальному вигляді умови економічного життя суспільства, наз. економічними категоріями.(це-товар,-вартість,-прибуток,-національний доход тощо). Економічні категорії відбивають сутність економічних явищ і процесів.

Економічні закони виявляють об’єктивні, стійкі, причинно-наслідкові зв’язкияк у середені виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними, розкривають сутність зв’язків (наприклад: закони вартості, серед-нього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими нац.до-ходу та ін.).Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні і специфічні.

Всезагальні закони відбивають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, їхню взаємодію. Це закони відповідності вироб-ничих відносин характеру і рівню продуктивних сил, економії часу, підви-щення потреб тощо. Суспільному виробництву завжди притаманні риси виробничого процесу як такого, незалежно від його соціально-економічної структури. Пізнання всезагальних економічних законів допомогає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства.

Загальнізакони відображають взаємозв’язок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами (напр.: З-ни товарного виробництва).

Специфічні закони розкривають рівень розвитку організаційно- та соціально-економічних відносин (напр. З-ни додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку). Так, відносини „товар-товар” на певному етапі трансформуються у „товар-гроші-товар” і згодом – у „гроші-товар-гроші” –це все залежно від ступеня розвитку суспільства. Специфічні економічні закони, з одного боку характеризують певну економічну систему в процесі її розвитку, з іншого – окремі її сфери.

Розрізняють сутність економічного закону, механізм його дії та викорис-тання. Щодо економічних законів застосовують такі категорії діалектики, як кількість і якість, зміст і форма, ціле і часткове, суперечність тощо.

Загальною основою дії економічних законів є об’єктивна, суперечлива біосоціальна сутність людської істоти. Економічні закони породжуються об’єктивною реальністю, яка створює саму людину. За певних умов людина спроможна використовувати економічні закони в своїх інтересах. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів.

Які ж функції економічної теорії в цьому процесі? –дуже коротко.

Теоретико-пізнавальна функціяекономічної теорії пояснює закономір-ності, процеси і явища економічного життя суспільства. Дія ф-ції спрямована на розробку методологічних підходів і принципів аналізу соціально-орієнтованої ринкової економіки, розгортання фундаментальних досліджень механізмів господарювання, соціоекологоекономічної культури розвитку.

Практична функція (на нинішньому етапі розвитку Української держави) націлена на створення національних банків економічної, соціальної та екологічної інформації, організацію центрів досліджень, які забезпечили б складання ефективних програм розвитку окремих регіонів України, обробку інформації, експертизу рішень, які приймаються.

Виховна функція економ теорії спрямована на формування економічної психології кожної людини, соціальної або професійної групи. Дія цієї ф-ції є передумовою підвищення соціальної активності різних груп суспільства, свідомого господарювання, опанування сучасним економічним мисленням.

В сучасній загальній економ. теорії визначились два основні напрями: вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих аспектів єдиної економічної науки особливо актуальними є сьогодні, коли потрібно, по-перше,встановити основні джерела кризового стану української еконо-міки і, по-друге, виробити та практично реалізувати стратегію трансформації виробничих відносин. Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економ. теорії методи.

Методи пізнання соціально-економічних процесів (коротко) такі:

Загальнонаукові:1.Пояснення соц.-економ. явищ через внутрішні супереч-ості. 2.Структурно-функціональний метод– передбачає розгляд будь-якого економ. явища як системного з обов’язковим аналізом функцій вза-ємодіючих елементів. Цей підхід визначає системні ознаки, що зберігаються за об’єктом дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації. Після структурного аналізу систем слід розробити концепції розвитку – виявити чутливі точки, через використання яких можна управляти системою. 3. Поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій основі математичних методів в економічних дослідженнях. Такими мат. методами користувались різні економ.школи–неокейнсіанська,монетариська,неоліберальна,ін.

Спеціальні методи:1. Методнаукової абстракції. 2. Метод пізнаннявиробничих відносин-аналіз і синтез.3. Методпоєднання логічного та історичного підходів.4.Соціально-економічний експеримент.5.Метод кількісний, зокрема,статистичний– це уміння знаходити кількісне вираження законів і категорій і користуватись точними статистичними методами для управління економікою.

Таким чином, економічне життя суспільства

тісно пов’язане з потребами та інтересами людей.

В умовах сучасного ринкового господарств потреба є і вихідним пунктом, і кінцевою метою виробництва.На жаль, маємо структуру економіки України таку, де існує колосальний розрив у достатках між 10% найбільш заможних громадян та середніх доходів всіх інших верст населення (коєф. Джині, який характеризуючи ступінь нерівності розподілу доходів, сьогодні в Україні зашкалює, дохо-дячи до 40, а в Німеччині -2,3; Великобританії -3,2 інші.) Такий стан значною мірою орієнтований на низькі потреби, наслідком чого є відтворення нецивілізова-ного способу споживання (надмірне вживання алкоголю, наркотиків та ін.), що стає великою соціальною проблемою суспільства. Низькі потреби спустошують побуд, зводять до мінімуму добровільну працю в сім’ї, сімейне дозвілля. Наприклад, вже сформувалась потреба в творчій самостійній праці, а існуючий рівень споживання низький. Тим самим деформується і не відтворюється на належному рівній потреба в праці такого змісту.Отже, нерозвинуті потреби є результатом і причиною гальмування суспільного розвитку.

Економічні Потреби – це ключова економічна категорія, що відбиває ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності. Ця категорія має об’єктивно-суб’єктивний характер, класифікується за суб’єктами і об’єктами:

а) індивідуальні,колективні,суспільні; б)потреби домогосподарств, підприємств, держави; в)фізіологічні,соціальні; г)матеріальні, духовні; д)першочергові,непершочергові.

За ступенєм реалізації ПОТРЕБИ класіфікуємо на абсолютні, дійсні та платоспроможні.

Абсолютні– породжені сучасним рівнем розвитку світового господарства.

Дійсні – відповідають рівню розвитку економіки певної країни.

Платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити до власних доходів та рівня цін. Ці потреби визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення. Але, споживати можна лише те, що вироблено і те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможності попиту може відповідати чи невідповідати дійсним потребам. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форм незбалансованого попиту і пропозиції на товари і послуги. Ієрархія потреб:–у самови-раженні; -у повазі; -соціальні потреби; -безпека і захист; -фізіологічні потреби.(Маслоу)

Економічні інтереси не тотожні потребам:по-перше, економ.інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях і діях, спрямованих на задоволення потреб; по-друге, економ.інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб;по-тре-тє, взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку.

Економічні Інтереси (Е.І.)- це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреб. Отже, Е.І.-це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання, різної форми власності.

Е.І. мають такі особливості: вони є об”єктивними; вони є матеріальними. В структурі Е.І. виділяють виробничі, невиробничі.КласифікаціяЕ.І. засуб”єктами реалізації: державні, групові, особисті.

Механізм узгодження Е.І. визначає, насамперед, сутність економ.системи.

Державна політика в сфері Е.І. має різні засоби впливу на економічних суб’єктів господарювання: а)не економічний примус; б)економічний примус; в)моральні, соціальні мотиви трудової активності. В останньому випадку має

місце підміна впливу наЕ.І.спонукальними мотивами до праці. Одним з аспектів класифікації Е.І. є виділення інтересів власника, підприємця, робітника. У системі Е.І. виділяють основний інтерес суспільства,що відповідає таким критеріям:

а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші її риси ;

б) бути рушійною силою економічного розвитку певної системи.

Відповідно до цих критеріїв, основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме – особистий інтерес споживача. Проте,

Особистий інтерес не завжди співпадає з інтересами розвитку суспільства,так економічний монополізм, недосконалість законодавства, ігнорування вже діючих законів створюють умови для задоволення особистих інтересів незначної частини суспільства методами, що суперечать інтересам більшості: розкрадання держ.майна, залучення до незаконних видів бізнесу, монопольне підвищення цін у поєднанні із скороченням обсягів виробництва –штучний дефіцит. З другого боку, держава (завдяки надмірному оподаткуванню) стримує розвиток особистого інтересу та гальмує перетворення його на головний стимул економічної діяльності. Внаслідок цього, а також гонитви за надприбутками торгово-фінансового компрадорського капіталу, особисті інтереси часто реалізуються в сфері „тіньової економіки”.

У системі Економічних Інтересів на конкретному історичному етапі економічного розвитку виділяємо головний інтерес, який має такі особливості:

1. Відбиває специфіку та економічні потреби відповідного етапу розвитку.

2. Є квінтєсенцією реальних особистих інтересів і суспільного Е.І.в цілому.

3. Трансформується в певну економічну політику, спонукаючи до діяльності, спрямованої на вирішення проблем, властивих певному етапу економ.розвит.

Отже, потреби та інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою цеглиною в структурі соціально-економічних відносин.

Розглянемо три наступні питання

1. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва E=Uc Ue; E –соціал.-екон.ефективність; Uc,Ue -соціал.,екон.ефект

T –суспільний робочий час.


0776960346117662.html
0777004555450337.html
    PR.RU™